Роль соціальних мереж у виборчих кампаніях політиків
В основі політичної життя лежить акт голосування. Політики, які бажають бути обраними, повинні реагувати на уподобання своїх виборців. І в цьому чудово допомагають соціальні мережі.
Одним із прикладів успішної веб-політики стали президентські вибори в США 2008 року. Широке використання інтерактивних інструментів (соціальних мереж також) у виборчої кампанії значно сприяло успіху кандидата від Демократичної партії. На той час ще нестандартні форми політичної комунікації, спрямовані на молодь і тих, хто голосував вперше, які зазвичай відірвані від політики й глухі до традиційних закликів, блискуче спрацювали – Барак Обама став президентом.
Телевізійні новини разом із друкованими та онлайн-газетами все ще є важливими джерелами політичної інформації. Але соціальні медіа швидко набувають значення у політиці. Такі платформи, як Twitter, Facebook, YouTube, Tik Tok та інші, пропонують нові способи стимулювання участі громадян у політичному житті, де вибори відіграють центральну роль.
Можливість прямого спілкування з виборцями через соціальні медіа є важливою для агітації, бо так політики безпосередньо стикаються з користувачами інтернету з досить специфічними демографічними характеристиками та політичними інтересами. Це дозволяє швидше та більш цілеспрямовано охоплювати громадян без проміжної ролі ЗМІ, при цьому:
– онлайн генеруються реакції, відгуки, розмови та дебати, а також підтримка та участь у офлайн-подіях;
– повідомлення, опубліковані в соціальних мережах, множаться завдяки репостам, що дозволяє охопити нову аудиторію.
Цьому сприяє дослідження поведінки користувачів соціальних мереж такими комп’ютерними системами, як, наприклад, Scai4Twi, (аналіз мікроблогів Twitter), Google Analitycs, BrandSpotter та інші.
Також соціальні мережі через низький рівень витрат на них та широке охоплення електорату можуть вирівняти умови гри для політичних кандидатів, бо дозволяють прийняти участь у виборах людям з обмеженими ресурсами. Наприклад, в Італії рух M5S та його лідер Беппе Грілло швидко розвинулися, ставши значними політичними гравцями, використовуючи соціальні медіа для залучення однодумців до віртуальних і реальних політичних дій. За це Беппе Грілло може подякувати Facebook.
Особливістю контенту, яка може мобілізувати громадян, є кадрування конфліктних новин, тобто зосередження новин на розбіжності в думках між політичними акторами. Така інформація показує електорату, що є на кону та що вибрати.
Але соціальні мережі використовуються не лише для вирішення політичних тем, важливих для масової аудиторії, але й виконують ще такі функції у виборчих кампаніях:
– просування проблемних позицій;
– демонстрація корисних рис особистості;
– покращення впізнаваності імені депутата чи назви партії.
Соціальні медіа змінили структури та методи сучасної політичної комунікації, впливаючи на те, як політики взаємодіють з громадянами та один з одним.
Виборці та депутати у соціальних мережах: хто вони?
Зроблена велика кількість досліджень щодо важливості соціально-демографічних факторів у виборах. Люди старшого віку та люди з вищою освітою частіше беруть участь, ніж молодь і малоосвічені люди. Також відомо, що більше половини потенційних виборців розміщують повідомлення в соціальних мережах, понад 60% читають новини в інтернеті. Хоча, наприклад, в ЄС від 50 до 80% громадян не менше ніж 4 рази на тиждень дивляться телевізійні новини, а аудиторія газет – 30-70%. Ці цифри підтверджують актуальність традиційних ЗМІ, однак широке використання інтернету швидко змінює виборчі процеси.
Згідно з дослідженнями 440 із 736 депутатів Європарламенту мали офіційні веб-сайти та сторінки у соціальних медіа. Літні депутати рідше мають персональну веб-сторінку. Найбільш разючі відмінності виявляються в рівні інтерактивності:
– група 30-39 років представляє високу інтерактивність (55% веб-сайтів);
– у групи понад 70 років низька інтерактивність (до 17%).
Цікаво, що жінки-депутати Європарламенту частіше мають особисту веб-сторінку, ніж їхні колеги-чоловіки (82%).
Яких статі чи віку не був би кандидат, йому не завадить підтримка виборчої кампанії у соціальних мережах. І в цьому допоможуть професіонали Mas Agency.
Використання Facebook і Twitter кандидатами на виборах
Західні політики використовують Facebook для цілей, пов’язаних з передвиборчою кампанією, і віддають перевагу Twitter для коментарів щодо сучасних політичних подій. Це пов’язано з особливостями аудиторій цих мереж та різною архітектурою платформ.
У Twitter більшість облікових записів користувачів загальнодоступні (навіть для незареєстрованої аудиторії). Його використання зосереджено навколо тем, а функція ретвіту сприяє поширенню політичної інформації за межі прямої аудиторії.
У Facebook більшість облікових записів є приватними, і їх використання базується на односторонніх або взаємних дружніх зв’язках. Інформація переміщується через це середовище повільніше також завдяки алгоритмічній фільтрації вмісту. Таким чином, аудиторія публікацій у Facebook переважно складається з людей, які вже «лайкають» сторінку кандидата.
Серед найактивніших користувачів Twitter політичні еліти та впливові люди. Журналісти, наприклад, вважають Twitter більш цінним для подання новин, тоді як використовують Facebook переважно для приватних цілей та як «індекс громадської думки».
Взагалі політики використовують Facebook і Twitter по-різному. Частка повідомлень, пов’язаних з темами кампанії, становить 42,3% у Facebook, 26,1% у Twitter. Політичні дебати займають більшу частку твітів політиків для обговорення таких тем, як інфраструктура та закон і порядок.
Цікавий факт: кандидати від прогресивних партій є найактивнішими користувачами Twitter як інструменту агітації, тоді як консерватори майже відсутні в мережі.
Використання Facebook і Twitter кандидатами на виборах
Новітні технології виборчих кампаній не оминули й нашу державу. Найвідоміші люди країни зрозуміли, що ознака прогресивності – присутність політика в інтернеті, а саме у соціальних мережах. Щонайменше 10% депутатів Ради мають сторінки у social networking service. Блог Юлії Тимошенко у Twitter читають більше 200 тис. чоловік. Якщо це були читачі друкованої на папері газети, її тираж став би найбільшим за усі роки незалежності.
Підписчиків Арсена Акакова у Фейсбук більше 400 тис., у Петра Порошенка – 2,5 млн., у Володимира Зеленського – більше 3,1 млн. 17 млн. українців є користувачами інтернет, і більшість з них активно присутні у Фб, Твітері, Інсті чи Тік Тоці. Що як не це переконую використовувати соціальні мережі у виборчіх кампаніях?
У портфоліо виконаних проектів Мас Едженсі можна побачити партії «Слуга народу», «Батьківщина», «Європейська солідарність», також на сайті є відгуки задоволених депутатів. Сподіваємося на вашу перемогу на наступних виборах з нашою допомогою у соціальних мережах!
